Дата написання, позначена в автографі, — 25 серпня 1906 р., Чернігів.
Вперше надруковано в журналі „Літературно-науковий вісник“, 1906 р., кн. XI, стор. 170—178.
Друкується за текстом „Літер.-наук. вісника“.
Дата написання, позначена в автографі, — 17 лютого 1907 р., Чернігів. Вперше надруковано в „Літературно-науковому віснику“, 1907 р., кн. IV, стор. 4—11.
Друкується за текстом збірки „Дебют“.
Бо думки бистрі і легкі, як птахи, а слово має сільце, в яке їх ловиш! Одно спіймається, а решта і відлетить.
І встав од півночі лютий ворог — ясний і гострий, як меч і світив холодними очима і гнав диханням дими під небом, а по снігу їх чорні тіні. Загіпнотизував сонце і воно стало на небі безпомічне і нерішуче, і боялось навіть моргнути. Сніг міцно притуливсь до землі, рівний і твердий, немов випрасуваний гарячою прасою. І все стало білим: пара, якою дихали коні і люди, сані й шерсть на худобі, всі чоловіки обернулись у сивих дідів, і тільки обличчя жінок цвіли, як польові маки.
9—I.—907.
Низько спускались сизі, як оливо, хмари, а над городом (од електричного світла) стояв німб, як над святим. Святий, бо мученик.
Дата написання, позначена в автографі, — 20 червня 1907 р., Чернігів. Вперше надруковано в літературному збірнику „З неволі“. Вологда-Петербург, 1908 р., стор. 38—54.
Друкується за текстом збірки „Дебют“.
Опановує ідея — загубити того, хто каже все те робити. То йому докучило ремесло, а то раптом він набірає охоти (забити) вбити, смакує і тільки н думає, як би вирватись (звідти) звідси, добратись туди, де той є, що все (приказує) велить, од кого виходять усі накази. З якою б насолодою закинув він мотузку йому на горло.
