ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ
Дата написання, позначена в автографі, — 3 жовтня 1911 р.. Чернігів. Вперше надруковано в журналі „Літературно-науковий вісник“, 1912 р., кн. I, стор. 4—32, кн. II, стор. 209—226.
Друкується за текстом збірки „Тіні забутих предків“.
Виписки про Гуцульщину[1]
Чорт — початок всякої культури.
Він був обміненник, знав, що трава говорить, звір і т. д. (ч. V, 202).
Привижується чорт (великий чоловік як дерево. 93 XI) у білій сорочці. 95 XI міх 94 XI.
Як був на полонині, його кликала лісна (ч. V 198—99).
Розигри (ч. V 200—201).
Він на сім світі, як блиск на небі, або на землі цвіт черешневий.
12 судців присужують долю дитини (ч. V 218), родини.
Ой висока полонина з вітром говорила.
Яка ж тота полонинка на весні весела,
Як овечки у ню ідуть із кожного села.
Ой овечки, ой білечки, писаний ботею
Хто буде вас випасати, як я си й оженю.
Як упали тяжкі зимки.
У зеленій полонинці, зеленій, зеленій
Стоїть стадо біленькоє, вівці не доєні.
Ягнєта бліють.
Яка ж тота полонинка весела, весела.
Як до неї вирушила худібка із села!
Полонинка веселая лиш до розлучення,
А як пішла худібонька, вона засмучена,
Полонинко, верховинко, чим єс так згорділа,
Ци не тими коровками, шос тільки уздріла?
Полонинко, верховинко, чим єс так згорділа,
Ци не тими овечками, шос тільки уздріла?
Питає ся у баранця
Круторіжка вівця:
Чи ти вробиш, бараньчику,
Зеленого сінця?
Не знаєш ти, круторіжко,
Йика буде зима,
|
- ↑ Виписки зроблені письменником переважно з „Гуцульщини“ В. Шухевича.
