Дата написання, позначена в автографі, — 26 листопада 1910 р. Вперше надруковано в „Літературно-науковому віснику“, 1911 р., кн. IV, стор. 4—13.
Друкується за текстом збірки „Тіні забутих предків“.
Вона була така давня, що навіть сорокалітній син Юшечка звав її бабою. Тіло її в'яло й зсихалось од літ та з нужди і вона сама раділа, що займає так мало місця. Та проте, коли у невістки знайшлась восьма дитина і на піч до баби полізло третє — там стало тісно. Баба мовчки злізла з печі, перекотилась по хаті, мов осінній листочок, до мисника, послала долі ряденце і обляглась. І такою непомітною стала та чорна купочка в чорнім кутку, як шабатурка висохлої жаби на стоптаній ногами стежці. Тепер буде ближче до порога — і коли знов попаде Юшечка у велику печаль та темну злість — йому легше буде покласти, як тоді, мамину голову на поріг та підняти над нею сокиру. Тоді не зарубав, — чому?
Хіба їй треба кращого місця? Он в головах, під лавкою, лежить цвілий буряк, зморщений, чорний, як і вона, а він потрібніший за неї, бо піде в борщ. Картопля в темнім вохкім кутку пускає парости — ще жити хоче — а бабі нащо здалось життя? Була людина — лишилась лушпайка, а все непотрібне викидають із хати. Воно лучче б ту крихту хліба або ложку страви з'їла котрась дитина…
Однак і так вона заважала. Не можно було доступитись до мисника. Невістка толочила їй ноги, дістаючи миски, або впускала ложки на голову бабі, і сама ж лякалась та проклинала, аж чорно ставало в хаті. Діти раз-у-раз спинались над нею і запорошували їй очі кришками з хліба. Вона корчилась, зменшувалась, притискалась до самої стінки. Юшечка тільки на третій день помітив, що баба не на печі вже, а долі. І то зашпортнувшись за її ноги.
— Отуди к бісу! Понакладали під ноги. Приберіть зараз! — А коли йому пояснили, що то баба примостилася, бо на печі тісно і ніде більш спати — він мовчки сів за стіл і спокійно одрізав скибку хліба.
Тепер, з долу, син відався бабі більшим, чужішим і дальшим. Не таким як тоді, коли бачила його з печі. Та й взагалі всі — діти й невістка — немов повиростали.
Дата написання, позначена в автографі, — 28 травня 1911 р., Чернігів. Вперше надруковано з журналі „Літературно-науковий вісник“, 1911 р., кн. IX, стор. 257—278.
Друкується за текстом збірки „Тіні забутих предків“.
До твору використано нотатки, зроблені письменником в „Записних книжках“.
