Йик сонічко понад захід вже сі ізнизило.
Козарик — козячий пастух.
Ой пішов я в лісок трісок та із тих сиглаів
(сигла — ліс в полонині).
Зарикала корівонька.
Зарзав коник.
Ой на горі на високій два війгране грают
(дикі кози)
Такі плови були, година б'є тай б'є
Йик світ світом, то чоловік одної не може держати ся.
Поміж маржиною палять ватру (на Божій неділі).
Аби маржинка була світуча, красна, як Боже світло, — аби до маржини не мав приступу злий.
Аби овечки чинили ягнички.
Аби ваша коровка, ваша овечка була плідна, як мурашок, як мошка-комар.
Худобийна Паска.
Аби худоба була така тиха, як тихо в хаті.
Абис була така весела, як цеса Божа днина, абис була така цвітна, як цес день цвітний.
Щоб моя худоба була така тиха, як корінь в землі, щоби була така манниста, як у потоці вода.
Ти меш годувати мене і мого гадзу, а я тебе буду шьинувати, шоби ти легко спала, шоби с рідко рикала, шоби тебе чередінниця не пізнала, де ти ночувала, де ти стояла, шоби ти у мене довго пробувала, шоби тебе не урекли, так як мене не врикла земля, як я гола була.
Чорт був так як Бог з первовіку. Він крутився шумом на воді, як живий, а Бог не знав, з чого він походить.
Бог знав усе на світі, але нічого не міг зробити, а Арідник мав силу до всього.
Арідник вигадав усю музику (лиш фльоєру й трембіту Бог).
Арідник наробив вівці та кози тай пас.
Арідник видумав віз, ватру (вона була тоді без диму), млин, хату, (слово нерозбірне), коня, вовка, тютюн.
Бог крав у нього вівці, кози, скрипку, дудку, ватру.
Арідник як виносив землю з моря, то сховав трохи землі у рот, але Бог закляв, то земля почала рости в роті. Арідник плював, а там, де плюне, земля росла і з того гори.
На початку світа Бог поступив і арідник.
Він, що є на світі — мудрощі тоті — то усьо від нього. Він вигадав де віз, де терниця, де що є.
Тепер чортів менш, бо вже мають роботу на фабриках, коло машин, у телефоні, у колії, велосипеді.
І день не має до чоловіка моци, седить у скалах та у річці Богові штудерації.
