Сторінка:Коцюбинський М. Твори в 2-х т. Т. 2 (1955).djvu/517

Люто вснув (слово нерозбірне).
— Їхаю, їхаєш, їхає, їхаєте…
— Держе́, біже́, болє, ходє, приносє…
Пішов бих, продав бих, я бих просив…
Ме їсти, мемо їсти, мете знати… Їхаємо шо їхаємо, гуторимо шо гуторнмо, ішов шо ішов, спали шо…
Рибарит доки рибарит.
— Май білше… май ліпше.
— Марі! Семе! Мико! Гафі! притула =
Пазь своє! (пильнуй свого?) заткай си (мовчи?)
— Глота = діти. Синку (до дівчини).
— Любчику, браччіку, душко, серце…
Щірий = добрий, чесний (шанований), з'уритить = збридить.
Данцівник = що добре танцює.
— Учутка = поголоска.
Пізьма = гнів. Озмила = взяла.
Не сюди йди, а грунєми, синетами!
Усєко.
Віжлун — (що може вгадати будуче).
Шаленим танцем = фуфелой идут.
Безслихи, безвісти, безводи!
Простий чоловік, як „йде між худобу, то так, як ксьондз поможе нас ирщених; так худоба сі єму проступит…“
Тіло рушило.
Но, байка (пусте!).
„Коло неї сі веснуї“ (коло капусти).
Хаща.
Уважєєте.
Гадайте!
Новослідиці.
Барда (сокира, якою тешуть дерево) бартка.
Бер.
Гоби.
Бізівно, певно, безпечно.
Бізую = можу. Не бізую = не можу.
Білована = біла корова.
Бовгар = пастух рогатої худоби.
Божка = піст.
Бойт = кипит.
Бола́ = слабість.
Ботей = стадо овець.
Бурішінник = хліб з товченої бульби.
Бу́тини = ліси, де рубають.
Вадитися = сваритися.
Варівний = страшний.
Варко = страшно, небезпечно.
Веремьи = погода.
Віхола = буря з снігом.
Привітання ч. І, 33.
Лайки — ч. І, 34.
Вєзіль = рослина, що в'ється по землі.