Ця сторінка вичитана
IV.
По піску по золотому
Ллєть ся срібная вода:
Плеще, граєть ся на ньому
І грудима принада.
Нижче-нижче гнеть ся гиллє
У плакучої верби:
„Там — справляється весіллє,
Я — зсихаюсь од журби…“
V.
Я й не жалую, що кину сьвіт отсей:
Бо не кину дорогих менї людей, —
Розіллюсь по всїй природї:
В любій, сонячній погоді,
В срібних во́дах, у лїсках,
У квітках.
Невиди́мо я полину по землї
Тихим вітром по запа́шному зіллї;
Ароматом, повним чару,
Обійму тебе, мій царю, —
Горду голову твою
Оповю.
