Ця сторінка вичитана
VI.
(До Сириї).
Мене заколисав чудовий шум весняний;
Дрімо́та набіга і сон якийсь коханий.
Надходить полусмерть… о , сьвіте! прощавай!
Прощай і Сириє, мій милий, гарний край!…
Сьвята моя земле, мій краю чарівливий,
Ти — вічний спогад мій, в тобі я був щасливий…
Тебе я бачу знов у передсмертнім снї,
І бедуїнськії я чую знов піснї.
ІНТЕРЛЮДИЯ.
З Єрусалимських околиць.[1]
(Пастораль).
VII.
Прольоґ.
Гарячий день повечорів.
Ідуть до дому люди.
Іде задуманий Араб,
Гукав на верблюди:
- ↑ В чч . X, XI і XII єсть одгуки сучасних арабських пісень з під Вифлеєму; чч. IX , XI, XIV і XVI взято із староарабської збірки пісень »Хамаca« (= чч. 518, 508, 499, 5 і 157, коли тримати ся нумерациї Рюккертової).
