Ця сторінка ще не вичитана
Він.
„Гей-гей, верблюдоньки! мерщій!
Гей-гей до Силоаму!
Там може ще побачу раз
Я дівчину ту саму“.
VIII.
Вона
.
Силоамське джерело,
Водонько сцїлюща!
Ні, не лїк із тебе йде,
А журба болюща.
Я черпала воду в міх, —
Гнав юнак верблюди.
Як на мене подивив ся —
Затиснулись груди.
Цілий день він ув очах,
І забуть не сила.
Ох, купеле-Силоам!
Ти мене згубила.
ІХ.
Він.
Я спинив ся на спочинок
У роскошному гаю.
Сад росистий… Срібні квіти…
І затишно, як в раю.
