Ця сторінка ще не вичитана
Квилить жалібно сопілка:
Дівко! не барись!
У долину під маслину
По скалах спустись.
А не прийдеш — вверх до тебе
Я полину сам,
Прокраду ся попід муром,
Тихо вість подам.
Одгорну я од віконця
Листє-виноград
І шепну: „Біленька кізко!
Вийди, вийди в сад!“
XIII.
Вона.
Мати з хати вийти не пускає…
Спати не мого́тонька.
Мертве море не таке гіркеє,
Як моя скорбо́тонька.
Милий, милий ! ти не жди на мене :
Вже не дочекати ся !
Тра самому по долах і згір'ях,
Ланью перемчати ся.
Догадав ся серцем мій голубчик,
Догадавсь любесенький:
То не сайга скаче там по скелях,
Поспіша милесенький.
