Ця сторінка ще не вичитана
А розтане сніг на провеснї —
От, тодї менї гаразд!
На моху на оксамітному
Розцьвітеть ся срібний раст;
Навкруги зазеленїсть ся
Ізумруд-озимина…
Лїтом—питно янтаріти-ме
Колосистая стіна.
Зайченятко беззахистнеє
Тут притулить ся на ніч
І радіти-ме, сердечнеє,
Що не злапав лютий сич.
Ніч очима бархатистими
Блискотіти-ме на нас;
Нива пахощі солодкії
Видихати-ме в той час.
І в диханню ночі теплої
Оживати-му я знов:
Ціла нива з мене пити-ме
Соки серця, нерви, кров.
XVIII.
Refrain.
Невидимо я полину по землї
Тихим вітром по запа́шному зїллї;
