Ця сторінка ще не вичитана
IV.
Я квітку кохаю. Котрую-ж не знаю
І гину з нуди.
Побачу цьвіточок, дивлю́ ся в віночок,
Щоб серце знайти.
Все пахне, росквітло… Вечірнєє сьвітло…
Лящить соловей…
Шукаю я серця, що любо так бєть ся,
Не так, як в людей.
Лящиш, соловію?… — Я все розумію
З жальки́х твоїх дум.
В обох нас знемога, і сум і трівога,
Трівога і сум.
V.
Риба́лонько гарненька!
Жени свій човничо́к
До берега, й сїдаймо
Ми поруч на пісок.
Тулись до мого серця,
Довір ся ти мінї:
Що дня-ж по дикім морі
Ти їздиш у човні.
А серце чим не море?
Чи-ж мало бур у нїм?
Прилив, одли́в і перли
На дні його живім.
