Ця сторінка ще не вичитана
Ах, коли-б їм трохи серця
Та правдивого кохання!
Чиста смерть — усї їх вірші
На придумані страждання!
Нї, поїду я на гори,
Де стоять затишні хати,
Віють чисті, вольні вітр,
Грудям легко оддихати.
Ні, поїду я на гори,
Де гиллясті сосни мріють,
Чути журкіт, співи пташок,
Горді хмари туманіють.
Ну ви, салї блискотючі
зблискотючими панами!
Прощавайте! з верхогір'я
Насьмію ся я над вами.
XXV.
„Чуєш ген далекий гомін
„3 контрабаса та скриниці ?
„Там крилатий свій таночок
„Водять сільські красавиці .
— I, голубчику! вклепав ся!
Я не чую скрипку тую.
От, що рохканнє свиняче
Та кувіканнє… — се чую. —
