Ця сторінка ще не вичитана
Прелюдия.
Ось вона, Америка!
Осьде він, новітній сьвіт,
Не теперішній, що вяне
Через те, що з'европеївсь.
Нї, це сьвіт іще новітнїй,
Як Колумб його доперва
Витяг нам із океану
Споза сьвіжих, ясних хвиль;
Ще по нім збігають перли,
Капотять, блищать, мигочуть.
І під любим сьвітлом сонця
Все тут дихає здоровлєм.
Се не цвинтар романтичний,
Се не склад старих обломків,
Всяких символів поцьвілих
Та перук закаменілих.
