Ця сторінка ще не вичитана
Нї! на цїм здоровім ґрунті
Кожне дерево здорове:
Жадне з них не нудить сьвітом
І не зна спинних сухіт.
Скрізь гойда́єть ся і птaство,
Здоровецьке, пестропере.
Круг очей чорненький обід,
Мов поважні окуляри.
Довгий дзюб схиливши гордо,
Мовчки дивлять ся на мене…
Далі, гу!… зацокотіли,
Мов перекупки з базару!
Не второпаю, що кажуть!
А здається-ж, добре знаю
Я усі пташачі мови,
Наче мудрий Соломон,
Що мав тисячу жінок
І пташачі мови тямив
Чисто всі: новітні, давнї,
Вмерлі, випханії навіть…
Грунт новий, квітки новії,
В них і пахощі новітні:
Дивні, дикі аромати,
Що вдирають ся в мій ніс,
Дражнять, колють і лоскочуть…
А мій ніс несамовитий
Аж мордується, — мізкує:
„Де́-ж я нюхав щось такев?!“
