Ця сторінка ще не вичитана
Взавтра різати-мем конї,
Pжучі чудища, вельможні:
Їх сплодили духи вітру,
Покохавши ся з моржами.
Будь слухняний, — то заріжу
Я й обох своїх унуків:
Хлопці гарні… кров солодка…
Вся моя стареча втіха.
Тільки-ж будь таки слухняний, —
Дай нову нам перемогу.
Бозю ! дай нам перемогу!
Відлї-Пуцлї!… Пуцлї-Віцлї!…
Знищи наших ворогів,
Тих-от зайдів, що припхались
Із сторін ще невідомих,
Із далеких та заморських.
Що з батьківщини їх гнало?
Голоднеча ? чи злочиньство?
Бо старе присліве каже:
„Рідний край і чесний хліб“.
Що їм треба? Пхають, пхають
Наше золото в кишені,
А мовляли: хочуть дати
Нам небеснее блаженьство!
