Ця сторінка ще не вичитана
То́ ми думали були́,
Ніби з них істоти вищі,
Невмірущі дїти сонця,
Грім і блискавка — їх зброя.
Аж із них — так само люди!
От і ніяк мій сеї ночі
Вже довідав ся, як слід,
Що вони — вмірущі люди.
Люди, тай од нас не кращі;
А як деякі між ними
То й огидні…, наче мавпи,
Бо обличче волохате.
Як обличче-ж волохате,
Дак виходить, що у штанях
Єсть і мавпячі хвостица:
Хто не мавпа, той не в штанях !
І звичаї в них огидні,
Бо ніщо їм не сьвятеє,
Бо, мовляли, пожирають
І своїх таки богів.
Бозю ! Винищи цю погань,
Нечестивих богоїдів!…
Хай же ми їх переможем!…
Віцлї-Пуцлї!… Пуцлї-Віцлї!…
