В мо́зку нела́д… Клекотя́ть, як у ви́рі,
Гори, лїси́ і долини…
Далї прогля́нули з дикого ха́осу
Тихі і рівні картини.
Бачу містечко… Це Ґодесберґ, мабуть?
Він!… пізнаю́ за хвилинку!…
Знов я сиджу під гиллястою липою
Біля старенького шинку.
Сонце сїда… — чи не в горло до мене?!
Та́к там і сухо й гаряче…
Пане госпо́дарю! Пляшку вина!…
Тільки-ж вино щоб добряче!…
От і тече уже сок виноградний
Просто в самісїньку душу.
А заразо́м заливає доро́гою
В горлї палючую сушу.
Пане госпо́дарю! Ще їдну пляшку!
Першу я пив без уваги.
Ох, вибачай, благородний напи́тку,
Більшої вартий поваги!
