Ця сторінка вичитана
XVIII.
Блиснýло сонце з-по-за гір, в зеленому садý.
Дївочу пісню чую я, веселу, молоду:
Тихая долина,
Моріг зелененький.
Я стояла й визирала,
Чи не йде миленький.
Чоловік з верблюдом
Перейшов дорогу.
Я питаюсь: „Чи не бачив
Милого мойого?“
„Що ти за чудная!“
Каже він здумілий:
„Тут людей чимало ходить, —
Хто-ж із них твій милий?“
„Ох, такого парня
Цїлий сьвіт не має:
Серед тисячі народу
Всяк його пізнає.
„Постать — як у кедра;
Із залїза — груди.
Як погляне дївчинонька,
Спатоньки не буде.
„Снїгове обличчя,
Щоки — як ґранати.
Як погляне дївчинонька,
Схоче цїлувати.
