Сторінка:Кримський А. Пальмове гилля. 1901.pdf/71

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 
X.

— „Марно від мене ти думи ховаєш, —
Бачу всю душу твою!
Слухай, чужинче: мене ти кохаєш?
Знай же: тебе я люблю“.

Так мінї сказано… Господи-Боже!…
О, воскресителю мій!
Смерти не хочу… — і думать негоже!…
Знову живий я, живий!

 
 
СЬВЯТЕ КОХАННЄ.
 
Іділлїя.
 

Обновилась, яко орля,
Юность мого серця;
Ровпустила душа крила;
Пісня ллєть ся, ллєть ся…

(Кулїш).

 
XI.

Так! тільки божество бува таке блаженне!…
З любови я сьвятий!… сьвяте моє кохання!
І дéж на сьвітї в хтось инчий окрім мене,
Що-б мав такі, як я, шляхетні почування?