Ця сторінка вичитана
Щебечуть між бананами
Співцї солодких мрій…
Заждавсь я, сива горлинко!
Виходь, виходь мерщій !
Затишную альтаночку
В лавровому саду
Я вистелив трояндами
І жду, фіялко, жду!
XVI.
(З Ґете).
Я покинув хатку любки
І ступаю тихо в низ
Серед сутїнку нічного
У густий, розлогий ліс.
С-по-за гилля ллєть ся місяць;
Вітерець не шелестить;
А з похилених берізок
Сьвіжий ладон капотить.
Скільки щастя й осолоди
Я з такої ночі пю!
Скільки тихої відради
В душу лащить ся мою!
Ну, й чого-б іще бажати! —
А зачув би любчин клич —
Дав би тисячу тих нічок
За єдину з нею ніч.
