Ця сторінка ще не вичитана
XIV.
Гей, вінок,
Кучерявий од квіток!
З рожі квіт
Заховавсь під гияцинт.
Ой, не білая-ж то рожа:
Біла жіночка, хороша.
Гияцинт, що так навис —
Пасма темних кіс.
Море, грай!
Білий замок обмивай.
Хвиля йде, —
Білий замок аж гуде.
Ой, не синяя-ж то хвиля,
А хвилястая мантїлля;
Мармуровий замок звуть
Білоснїжна грудь.
XV.
Серенада.
Лягає тїнь вечірняя
На небо голубе…
Зійди-ж, моя ти зіронько,
Я жду, жду тебе!
