Ця сторінка ще не вичитана
XXVI.
Шумить-кипить бульвар. А я сиджу сумливий,
Дивлю́ ся на люде́й…
В старих і в парубків я думи женихливі
Вичитую з очей.
Гляджу й на хлопчаків… А в них якії мрії ґ?
Яку таять мету? —
Принести на алтар — на груди до повії —
Невинність молоду.
Гляджу й на немовлят… Кумедні споминання
Викликує той рід:
Що кожне, кожне з них із акту спарування
Прийшло на білий сьвіт.
Народ, як лава, пре, і тиснеть ся, i треть ся…
Шумить — кипить бульвар.
Огидно на душі… І цїлий сьвіт, здаєть ся,
Великий лупанар.
XXVII.
Із Абул-Аля, з арабського.
Чоловік до жінки йде,
Добираєть ся;
Дак із того третє в сьвіт
Нарожаєть ся.
