Ця сторінка ще не вичитана
Невже-ж так швидко
Й огонь любови згас?
Невже роспуста
Одна ще лучить нас?
Моя любов — то наче й не любов,
Моє коханнє — наче й не коханнє.
„Дитячі сни…“ — таких не буде знов!…
Гризе мене й гризе розчаруваннє.
Невже-ж так швидко
Вогонь любови згас?
Невже розпуста
Одна ще лучить нас?
XXV.
Я й рад би пить коханнє,
Та тільки не умію:
Виходить що́? — розпуста! —
Я строю з неї мрію!
Тай мрія-ж, мабуть, мідна…
…В алхімію повірю!
Перероблю-но мідну
На золотую-щиру.
О, мріє золотая!
Вернись, бо я стомив ся.
Верни ся, ідеале!
Вернись!… вернись!!… верни ся!!!…
