Сторінка:Кримський А. Пальмове гилля. 1901.pdf/91

„Біга́ймо з хатини! Яка-ж то принадна
„Лука молоденька!
„З сусїднього гаю летять чарівницькі
„Піснї соловейка.

„Привільно несе течія-дзюркото́нька
„Прозорую воду,
„Журчить-повідає чудовую казку
„Про дівчину — вроду.

„Вітрець подиха́, розливає нам силу
„Новітню по крови.
„З фіялки й конвалії пахощі дишуть
„I звуть до любови.

„І сонце, й лука, й течія, й соловейко,
„I вітер, і квіти —
„Bмовляють і кличуть: Кохати!… Любити!…
„Кохати!… Любити!…“


— „Лю-би-ти… ко-ха-ти… О, нї! не для
Обійми жіночі! [мене
Нї в зїму, ні в ве́сну мене не приваблять
Жіночії очі.

Запашне повітрє та вітер весняний
Зовуть до кохання?!
Це лeгoт для тебе, мінї-ж він доносить
Мужицькі стогнання.

Тобі про коханне торочить фіялка
й південнії квіти.
Мінї-ж вони шепчуть: Мужик безталанний
Без хлїба й просьвіти.