Перейти до вмісту

Сторінка:Кропивницький М. Твори. Т. 3 (1930).djvu/114

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Степан. Коли б ця думка та запала одному-другому в голову, вона може і розжеврілася б?…

Роман. Дві голови — два розума, п'ять голів — громада, а громада — великий чоловік. (Помовчав). А я оце таки йшов до вас.

Степан. По ділу, чи як?.. Яке ж діло?

Роман. Закохався я…

Степан. Он як! Це чи не за старосту прийшов мене кликати? Шкода, не піду! Чоловік я не питущий; а на весіллі як староста тверезий, то й весілля сумне.

Роман. Не вгадали… Я покохав вашу дочку!

Степан. Як?

Роман. Так, батьку! Це вже і в бога записано.

Степан. Як же це, коли? Еге, питаю! Хіба довго?.. Г-м! Як бачу, то воно й завжди так припада, що й сусіди, мовляв, вже знають, а батько та мати на останці?.. Ну, а Хведоска ж як?

Роман. Колиб не знав її серця, хіба зважився б до вас обертатись?

Степан (помовчав). Що ж, її воля!.. її воля, її й доля! Ні силувати її, ні відмовляти — не хочу! Коли це їй від бога, то бог їй і талану залишив… Хоче йти — поможи їй боже; не хоче — слава богу!

Роман. Дякую за щире слово!.. А… де ж, батьку, Хведоска?

Степан (усміхається). То ти такий козарлюга? Чуже діло, мовляв, руками розведу, а до свого то й ума не приберу! Бодай вас з такими парубками! Не побіжу я за нею, сам її пошукай. (Шуткує). Може подалась у байбузи?

Роман (не зна що сказати). Та я… я, бачте, тільки так спитав…

Степан. Бодай тебе!.. Почервонів, як калина?.. Який з тебе чоловік буде?

Роман. Нічого, вилюднію! Це ж ви зовсім мене засоромили… (Уклонившись пішов).

Степан (сам). Он які парубки народилися! Пита: де його дівчина? А колись, бувало, стирлуєш вівці, гін за шість від села, станеш на шпилю, та як свиснеш: летить Хотина, аж земля під нею двигтить!..