Хведоска (глянула на вгород). Ой, лишенько, мати йдуть! …Як їх не треба, вони тоді і з'являться! Втікай хутчіш!.. Заховайся!..
Роман (цілує її). Чи є у світі щасливіша людина від мене? (Хутко пішов).
Хведоска (сама). Це ж мати зразу постережуть!.. Хоч би не поцілував, лице геть зашаріло!.. Як спитають мати: чого я так почервоніла, що я їм скажу? Хоч би хто линув на мене водою!.. Прикинуся, ніби їх не бачу… Співатиму!.. (Злягла на тин і ледве співа).
Світи, світи місяцю
І ти, ясна зоря,
Просвіти доріжку
А де мила моя.
У полі доріжка,
Там шовкова трава,
Ой там дівка косу
Тай розчісувала.
Там дівчина косу
Тай розчісувала,
Сестрицям-подружкам
Переказувала:
Сестриці-подружки
Ви кайтесь по мені,
Не доймайте віри
Ви козаченькові…
Хотина (йде з города). Он якої сумної завела!
Хведоска. Це так, мамо… Це тільки пісня така… Я не сумую!
Хотина. Бо й нічого! Ти щаслива, доню!
Хведоска. Як? А ви почім знаєте?
Хотина. Отак: почім?
Хведоска. Еге, хитруйте! Ач, які?
Хотина. І чого ж би то я хитрувала з тобою?
Хведоска. Бачу я, по очах!.. Мамочко, чи ви тепер добренькі?
Хотина. А чого мені гніватися?
