Ой попід лісом битая доріженька,
Ой туди йшов Роман з боярами,
Їм калина дорогу заступила.
Виняв шабельку, став калину рубати,
Стала калина до нього промовляти.
Не задля тебе ця калина сажена,
А задля того Хведоска наряжена.
Нарядили як панське дитя,
Посадовили як сиротя.
Пилип. Старосто, пане-підстаросто!
Чикалка. А ми раді слухати.
Пилип. Благословіть молодому в хату вступити, молоду звеселити; отцю, неньці поклонятися, до вінця споряжатися?
Хотина (тихо до Степана). Пилип доладніш примовля.
Степан (тихо). Той всі закони зна.
Чикалка. Бог благословить!
Пилип. Раз, і вдруге, і втретє?
Чикалка (тричі). Бог благословить!
Дружки (співають).
Явіру, явірочку,
На жовтим пісочку,
Там щука-риба грала,
Сама собі дивувала,
Що хороше вигравала.
(Роман підходе до столу, кланяється Хведосці, котра встає і кланяється йому тричі).
А ще наша тарілка
Не цінована,
А ще наша Хведоня
Не цілована.
(Роман цілується тричі з Хведоскою і сіда за стіл поруч з нею).
