Чикалка. Старосто, пане-підстаросто!
Пилип. А ми раді слухати.
Чикалка. Благословіть молодих на посад сажати хлібом-сіллю годувати?
Пилип. Бог благословить!
Чикалка. Раз, і вдруге, і втретє?
Пилип. Бог благословить. Всі три рази бог благословить!
(Чикалка заводе молодих за стіл. З боку біля молодої становляться дружки, біля молодого бояри. Староста бере пляшку і чарку, наливши, промовляє, дружки тим часом співають).
Дружки.
Як ішов Роман на посад,
Зустрічав його господь сам,
Із долею щасливою,
Та з доброю годиною.
Чикалка. Слухайте, дискать, сюди. Пошли ж боже нашим князеві і княгині: щастя, долі і віку довгого. Дай господи, щоб вони жили на радість і втіху: всьому родові, всьому посполу і богові святому. (Приторкнув чарку до губ). Ну, що ж ще скажу? Дискать, горілка горькая!
Самрось (хутко протискується до Чикалки). Куме, це та настойка?
Чикалка. Вона! (До молодих). Не можна й до губ донести.
Пилип (тихо молодим). Поцілуйтеся.
Самрось. Швидш цілуйтеся! (Роман і Хведоска цілуються. Зінька ледве не крикнула, але хутко затуливши долонею рота, улина з хати.
Чикалка випив і частує молодих, потім дружок, бояр, батька, матір, Пилипа. Кожний, взявши чарку в руки, кланяється молодим, потім старостам; тим часом дружки співають):
|
Дружки. |
