п'ю її до денця!.. Мене нівечили, катували, я не корилася; а тепер!.. Ох, яка ж я гидка!.. Гидчіш ящерки!.. Де ж поділася моя погорда, де ж поділася моя міць?.. Все, все мене лишило!.. (Вхопила себе за голову).
Пусти, свату, в хату,
Тут нас не багато,
Четверо та п'ятеро,
Та всіх дев'ятеро!
Зінька. Зінько, Зінько!.. Радій чужим щастям!
А в нашого свата
Солом'яна хата,
Та боїться впустити,
Щоб не розвалити.
Зінька. Не Зінька вже я, ні! Я манія!…
Ой вінчалась, Хведоня, вінчалась,
У червоні чобітки взувалась:
Червоні чобітки на нозі,
Що купив Роман на торзі.
Зінька. Підожди серце!.. Замовкни бідне, занімій манісіньке!..
Хоч на торзі, не на торзі,
На дорозі;
Червонії чобітки
На нозі!
(Попереду йде староста Чикалка, веде за рушник молодих в хату. За ними все весілля і гості).
Зінька. Цить, цить, серце!.. (До Романа). Поздоровляю тебе, братіку! І тебе, сестро.
Роман. Спасибі!..
Хведоска. Вітайте серцем, а не устами.
Самрось (цілується з Романом і Хведоскою). Кажу: недзя! Брат, брат єдиноутробний!
