Мотря. Вже й щовечора! Чуєш, Хведоню! Мало чого вам не забагнулося б! Правда, Хведоню?
Хведоска. Почни дратувати!..
Роман. Кажуть, що ваші парубки задьори?
Хведоска. А вам що до них?
Мотря. А що, вже й заступниця у вас знайшлася?
Хведоска (засоромилася). Отакої вигадай!
Мотря. Постановите кварт зо дві горілки, — правда, що в нас і такі вже є, котрі і лимонаду п'ють! — то наші кавалери зразу приймуть нас у свою юрбу!
Роман. Коли б тільки й клопоту, то й піввідра можна.
Мотря (дражне). Чисто! „І пів відра!“. Всіх купимо й продамо?
Роман. Не в тім сила…
Мотря. Еге ж, що кобила сива?
Роман. Одначе у вас дівчата гострі на язик!
Мотря. А що на серце, то ще гостріш!
Роман. Я ж увечері прийду. (Уклонившись, пішов в крамницю).
Мотря. Милости просимо, доки цих не зносимо!
Хведоска. Ну й яка бо ти! Цить бо!.. Він ще й розгнівається?
Мотря. А хіба у нього серце з перцем? Ну, Хведоню, що?
Хведоска. Що таке?
Мотря. От і зустрілися і похристосувалися!..
Хведоска. Хіба не можна?
Мотря. Надивилися в волю одно-другому в вічі? Ще хтось дивився, та аж зеленів!..
Хведоска. Хто?
Мотря. Опісля довідаєшся! Він усміхнувся, ти зідхнула; потім він зідхнув, і ти усміхнулася — на віщо та й розмова? А перснів багато зняв?
Хведоска. І не думав!
Мотря. А ну, покажи пальці! Я всі твої персні знаю. Ну вже ж і парубок: кваша якась, а не парубок! Хоч би одного персника зняв!
Хведоска. Так би я йому й дала, як раз!..
Мотря. А де ж його писанка? Чи й писанки не дав?
