Два дні після Різдвяних Свят.
Замерзла земля прикрила себе чистесеньким, легким, сніжним простиралом, під котрим зимового відпочинку зазнають так самісінько широкі, панські лани, як і вузенькі загони, що сплять, мов діти, повкладані до сну руками дбайливої неньки. Де-не-де по полях дрімають самітні дерева, заквітчані білим, пушистим інеєм й нагадують нам, що за кілька місяців настане весна і зацвітуть вишневі, повні ароми, садки… А ген далеко, на обрію, ультрамариновим поясом розтяглися дрімучі ліси. Ціліський небосклін ослонений густим серпанком зимової хмари, матового коліру. Увесь простір робить вражіння величезної спальні, в котрій природа кріпиться міцним, зимовим сном, щоби під діянням теплих промінів весняного сонечка зі свіжими силами пробудитесь до нового життя.
Українська Земле! Ти все чарівна; чи то весною, коли вбираєшся в чудові шати зелених піль і лугів, обрамованих квітчастими садками й гаями і стомільйоновими, мелодійними піснями пташин співаєш похвальний гимн Всевишньому; чи літом, коли вгинаєшся під тягарем золотистих, пшеничних ланів; чи зімою, коли спиш кріпким сном і різнородними зимовими чарами втішаєш людську душу так, як те маленьке дитя, що від часу до
