ришів і на їхні шість аероплянів, що вже стояли ланкою на аеродромі.
Серед поля горить ватра і вітер розносить іскри по вітру. Аероплян сідає проти вітру і ми спиняємося поруч літаків.
Нас бучно зустрічають. Ростовські комсомольці оточують нас, виголошують «славу» — й запрошують до себе в місто.
— Ми тепер за кордоном УСРР — у республіці РСФРР, — просто сказав товариш Халява, підходячи першим до нашого літака.
І ми чуємо, як товариш Ісаєв розповідає товаришам із Ростова про наш польот:
— 35 авіо-делеґатів робітничої молоді летить передати першотравневий привіт молоді Закавказзя. 27 товаришів безпосередньо з виробництва. У делеґації — беруть участь — 3 комсомольські письменники — Усенко, Вухналь, Кузьмич, 3 члени ЦК, кіно-апаратор ВУФКУ, — та художник «Комуніста».
Ми зустрічаємося з товаришами сусідніх аероплянів.
— Хто з вас не витримав — признайся, — починає свій допит Вухналь, але товариші лише сміються. Із 35 душ лише 5 чи 6 чоловіка здало свої неприступні позиції, (ригали) а решта (в тому числі і дівчата) блискуче витримали іспит.
Скільки розмов, скільки вражінь! Це ж перший польот в житті! Скільки вони будуть розповідати своїм товаришам, коли повернуть додому.
Нам приготували авта і ми з жартами сідаємо до них. Великий і розлогий Ростов приймає нас в свої простокутні електричні обійми.
