Ростовські комсомольці зустрічають. Будинок козацтва і селянства. Ранок. Аероплян «СССР–218». Аварія „перша“. Несподівана затримка № 2. Чи приємно летіти з чужим колесом? Як врятувався велосипедист з-під літака. Знову у повітрі. Навздогін товаришам! Над тихим Доном
Сперше ми блукаємо довгими покрученими вулицями, що ледви освітлені. За тим звертаємо на рівну путь і авто- зухвало мчить поміж іншими машинами, трамваями, візниками й людьми, що сполохано тікають, звільняючи шлях. Нас вражає незвична прямизна ростовських вулиць. Просто перед нами лежить великий шумний проспект (кол. Садова вул.), що поєднує Нахічевань із Ростовом і впирається в залізничий вузол. Нам чомусь дивно, що авта мчать десятками хвилин, а Ростов тягнеться и тягнеться до безкраю.
Де ж ми станемо? Де спинимось? Машина реве своїм гудком і кидає в нічну темряву вузенький жмуток ацетиленового світла. Повз нас минають освітлені кіно, клюби, театри й інші приміщення для розваг.
Який же довгий Ростов! Не дарма один із делеґатів казав:
— Ростов — колишнє військове місто, що виросло з військового селища ще в давні часи. І от тому вулиці гео-
