Хто не мріяв про польоти? Хто не задирав голови туди, до блакиті, де в спокійному льоті сунуть невеличкі хмаринки і в останньому поцілунку гасне проміння сонця?
Тепер, коли люди навчились літати, поетичність надхмар'я вже розвіяно гуркотом мотору. Тепер безліч людей вчаться розпізнавати велич людської праці й синьої височини, відкіля орлиний льот здається незграбним і мізерним.
На шпальтах газети «Комсомолець України» в березні з'явилася стаття несподіваного і досить романтичного змісту. Постійний читач цієї молодої, рухливої й цікавої газети зразу звернув увагу на статтю й закинув замріяну голову до неба, де байдужими вихилясами пливли хмаринки. Тоді було ще зимно і чомусь дивно було думати про весняний зльот і про здійснення близької мрії про польот над Кавказом, що його організовувала редакція газети «Комсомолець України».
Вона закликала своїх читачів обрати найкращих своїх представників од варстату для участи в авіо-експедиції. Ніколи ще жодна стаття не викликала такого емоційного зрушення!
Мимохіть читач уявляв собі редакцію з великою залею, з кількома кабінками для праці робітників, сповнену юна-
