цьким гомоном, рухливістю й запалом, що, здавалося, примушував їх працювати тільки для цієї подорожі і одноразово для збільшення тиражу «Комсомольця України». Уява малювала якісь величезні плякати, що мали прикрасити вхід до цієї «американізованої» редакції.
|
«Польот 7 радянських літаків із комсомольцями через Кавказький хребет! «Читайте «Комсомолець України», поширюйте його, і ви, як найкращий та найактивніший читач, станете авіоделеґатом! «Перший у світі польот робітничої молоді над такими цікавими місцевостями, як степова Україна, Донбас, широкостепна Кубань, синє Чорномор'я, зелена Мінґрелія, Імеретія й Грузія». |
І вважалось, що ви підходите до плякатів, уважно їх перечитуєте, вивчаєте ці надзвичайні літери й переповнюєтесь бажанням обов'язково полетіти.
А тут же поруч мальовничий плякат дратує вашу уяву своїми аршинними літерами.
|
«Ескадрилля пролетить поруч Казбеку. Ви побачите комсомол Закавказзя і зв'яжитесь з ним у день великого свята міжнародньої солідарности — Першого Травня»! «Цей польот увійде до історії українського комсомолу!» |
Так здавалось! А справді жодного плякату не було перед редакцією і тільки співробітники «Комсомольця України», як навіжені, бігали по Харкову, оббиваючи пороги Раднаркому, Правління Укрповітряшляху, ЦК Комсомолу, Всеукраїнської Ради Профспілок тощо.
Я не знаю, як урахувати працю зморених співробітників Ісаєва, Зархія й інших, що, не жаліючи підошов і своїх ніг, влітали до чергової установи і, розмахуючи руками,
