Сторінка:Кузьмич Володимир. Польот над Кавказом (1929).djvu/40

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Це станція Степна! Шістдесят верстов од Ростова.

 
Тут уже знявся великий рух і дітвора ота — набридлива малеча, що допікає літунам, мчить до нас з усіх своїх сил…
 

Я не буду описувати, як малеча оточила «218», як вона зацікавилася літаком і як вона заважала нам, увесь час мацаючи руками хвіст і іноді натискуючи пучками в натягнене полотно. Через п'ять хвилин прибули дорослі селяни й почалася цікава розмова. Вони запитували про польот, мріяли про хмари й прохали покатать їх. Молодь іноді хвастала своїми знаннями перед дорослими і дехто, не чекаючи відповіді літуна, втручався в розмову і, наче всезнайко, відповідав сам. У цьому помітно вплив нової школи, бо юнацтво свідоміше ставиться до такого дива, як аероплян. Дорослі ж подекуди виявляли риси дикунського ставлення до самольоту.