Сторінка:Кузьмич Володимир. Польот над Кавказом (1929).djvu/84

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Між іншим, я вже звернув увагу, що Усенко повторює одне слово:

— Помилилась, помилилась!

— Хто?, — запитую я, намагаючись перекричати гомін двигуна.

— «Критика» (журнал) помилилась. Вона даремно лаяла тебе за роман «Авіо-Спіралі». На височині 8.000 футів, цебто — біля 2.300 метрів можна не тільки співати «Інтернаціонала» а й робити інші речі.

Він посміхається і незабаром, коли ми заспівали вп'ятьох комсомольської пісні в знак того, що ми перемахнули Сурамський перевал, встав із фотелю, покрутився в кабіні і промовив:

— Вбиральня на літаку дуже симпатична річ. Я бажаю познайомитись із її люстром, подивитись на себе, який я є.

І він зачиняє за собою двері.

Одночасно механік виходить із пілотської кабіни, присідає на долівці і починає накачувати бензини.

Ельбрус ховається і лише єдиний «комісар природи» височить Казбек. Грузія вся зелена, весела й затишна. Вона — в долинах.

Ще година льоту і ми раптом з'являємось над Давидовою горою і, зробивши коло над Тифлісом, та дальнім февдальним замком якогось останнього князя, спускаємось на аеродром, за вісім кілометрів од міста.