(JAMES OPPENHEIM)
Джемса Оппенгайма краще знають в Америці як белетриста, новеліста, ніж як поета. Але й як поет він посідає поважне місце серед творців демократичного ренесансу в американській літературі.
Сам інтелігент, із вищою освітою, директор єврейської жіночої технічної школи в Нью-Йорку, кол. редактор журналу «Сім Мистецтв», Оппенгайм всіма фібрами своєї душі ненавидить американську «пароопальну цивілізацію» та «хмарочосний гандель і рух». Як і більшість представників демократичного ренесансу, він боїться дальшого розвитку цієї цивілізації імперіалізму й кличе суспільство «піти назад, коли ми можемо рушити вперед». Назад, цеб-то до демократизму часів Лінкольна. Він навіть написав низку поем про Лінкольна, (ми не вмістили їх у цю антологію). Як художник Оппенгайм часом захоплюється могутністю індустріяльних міст-почвар (поема «Пітсбурґ»), але й тоді він не забуває, що той, «хто виробив усі ті речі в своїх печах, знає тільки працю й утому».
Відсутність спорідненого суспільного оточення зробила з Оппепгайма індивідуаліста, виробила в нього негативне, часом навіть цинічне ставлення до сучасного йому громадянства. Та час од часу він усе-таки почуває потребу «поставити свої ноги на скелю» — маси.
