Настали бурхливі чаш громадянської війни 1861–1865 років. Не думаю, щоб тепер була потреба багато розводитися про дійсні причини збройного конфлікту між Півднем та Північчю. Звичайно, не демократизм та свободолюбність Півночи, що ніби-то з моральних спонукань не могла терпіти невільництва, спричинилися до того.
Тут зустрілися просто дві різні економічні системи, і протилежність їхніх інтересів викликала конфлікт.
Південь проваджував плантаторське господарство з невільницькою працею. Це була своєрідна форма феодалізму. Тютюн, кукурудза, риж, індиго, бавовна були основними продуктами Півдня. Для бавовняних плантацій праця рабів була вигідна, бо її вживалося безперервно по дев'ять місяців на рік.
Північ продукувала фабрикати. Там хутко розвивався промисловий капіталізм, що в спілці з ним виступали рештки торговельного капіталізму. Північ, звичайно, вживала «вільну», найману працю. І вона потребувала поширення сфери свого впливу і вкладання капіталу далі — на Захід, на Південь. Інтереси бавовняних плантаторів, з одного боку, і фабрикантів продуктів, хоч би тієї ж бавовни, з другого — були протилежні; ось через що відбулися і «Війна
