Небраски», і «Місурійський Компроміс», і «Кривавий Канзас»[1].
Але той факт, що знищення невільництва було також в інтересах робітництва, тієї маси емігрантів, що прибувала ввесь час до «країни золота» й бажала позбутися конкуренції безплатної «чорної праці», — цей, кажемо, факт надавав ідеального офарблення походові капіталізму з Півночи на Південь, утворював довкола змагань буржуазії ореол боротьби за свободу й демократію. І, може, через це Північ висунула такого щирого демократа, як президент Абрагам Лінкольн, на місце свого вождя (сам Лінкольн походив із Середнього Заходу).
Кінець-кінцем, не ввесь навіть Південь був істотно зацікавлений у невільництві, бо, повторюємо, лиш по бавовняних плантаціях праця чорних рабів була абсолютно вигідна, решта ж галузей сільського господарства витрачали надто багато на утримання рабів у межичассі між сезоновою працею, та й коштували ті раби чим-далі все дорожче[2]. Через те п'ять років громадянської війни забезпечили перемогу Півночи.
- ↑ Епізоди громадянської війни.
- ↑ Згадуваний уже Саймонс (стор. 220) каже: «Південь повинен був увластивити, що прикріплене невільництво здебільшого було замкнене у бавовняну смугу, і через те ніколи він не міг сподіватись конкурувати в обсязі та владі з територією найманого невільництва, що не мало вузьких географічних меж».
