«Сліпеє безвір'я блудить в нощі»,
Нам кажуть і тут, і там,
«Не погребує бог тлумачів» —
Коли ж він з'ясує все сам?
Була неділя,
Одинадцята ранку; люд був у церкві —
Люд творив молитви; бог був близенько при боці —
На скорчених вузеньких вулицях спокійного Лоуренса
З'явився натовп робітників, що маширували сотнями,
Маширували уранці, маширували до кладовища,
Де не вогнисті вже більше під травами
Нечулі й байдужі лежали їхні друзі та сестри.
В руках несли вінки й пов'ялі квіти,
Над головами стяги схилялися й знову здіймались, немов ті орли,
Так, хоч орли скривавлені, власною кров'ю покроплені,
Червоні, та не від слави — червоні від ран і тортурів,
Червоні — неодмінний символ крови цілого світу…
Так вони несли свої прапори, співаючи на кладовищу,
