Коли старше покоління американських поетів сполучено єдиною провідною думкою «назад до демократизму» і що до форми носить на собі печать уїтменізму (в більшій чи меншій мірі), то молодша генерація розпорошена й розгублена в манівцях безхосенних шукань. Почалася праця цього нового молодняку походом проти верлібра у формі й соціяльних мотивів у змісті сучасної поезії. Це був прояв впливів загальної реакції в Америці, реакції, що не могла не відбитися й на молодих, навіть радикальних літераторах. Але, почавши з кличів — за досконалу, вишукану форму й чисте аполітично-безтенденційне мистецтво — молоді поети повинні були витримати жорстокий іспит і розчарування. Вони не знайшли спорідненої авдиторії, групи, що на неї можна було б опертися, в американському суспільстві. І ледве народжений аполітичний естетизм повинен був загинути. В творах молодих естетів залунали ноти розпуки й самотности.
