Почалися гарячкові, знервовані шукання, борсання з табору в табір. Виникли такі явища, як каяття інтелігенції, потім своєрідне народництво, нарешті дебютування в революційній поезії. Таким чином, з колишніх молодих естетів виробилось кілька попутників літератури класової боротьби, попутників пролетаріяту; ми не відокремили цих поетів до якоїсь переходової групи лише тому, що самий процес переходу ще не зовсім закінчився. Поети, що почали вже дебютувати в революційній поезії, часто-густо продовжують ще грішити поруч із тим і естетизмом.
Отже, важко з'ясувати поки-що, який з двох шляхів ними обрано, якому вони кінець-кінцем дадуть перевагу.
Говорячи про народження молодої попуницької літератури, не можна не згадати ролі журналів «Masses», «The Liberator» і «New Masses», що, ступнево змінюючи один одне, гуртували довкола себе лівих поетів. Останнім з цих журналів («Нові Маси») керують комуністи.
Для цієї боротьби двох тенденцій молодшій генерації американської поезії (одна з цих тенденцій претендує на «безтенденційність»), на нашу думку, будуть досить характерною ілюстрацією оцих два вірші, що належать двом діяметрально протилежним ідеологією поетам (ні першого, ані другої ми окремо в антологію не включили).
