Цю сторінку схвалено
Я думаю, що буду замкнений всередині
Так само, як був замкнений зовні!
ГУМОРЕСКА
«Що за дитина химерна!» — часом я чула від них —
«От, начиталась, мабуть, всяких історій чудних!»
(Кохання, від тебе знала я тільки кпини,
Дай, щоб хоч я не мала ніколи дитини).
«Ну, й не багато ж ще нині вона уявляє», —
Кажуть вони, — «що у світі, може, її ще спіткає»!
(Глибше нападай, снігу, і обгорни
Вбитого мого коханця до весни).
З ЦИКЛУ «ЛЯМПА Й ДЗВІН»
III
Дощ снує намисто,
Вгамовує місто.
А де ж той голос, що, я чула, плакав?
Сніг ляга сувоєм
Понад кропивою.
Де той голос, що, я чула, плакав?
Ліг пісок сипучий
На щоглі тремтючій.
А де той голос, що, я чула, плакав?
