Весело влучайте свої камінці
У величезний надгробний камінь знання!
(Туди, де лежить те, що знав Евклід, — сірий камінець,
Що Платон, що Паскаль, що Галілей:
Сірі камінці, сірі камінці в надгробний камінь).
Скажіть мені, як назва найвищої гори?
Назовіть мені кратер вогненний! Сніговий шпиль!
Назовіть мені гори на місяці!
Та не називайте гір, що по них ви лазите весь день,
Не питайте вчителя про це.
Я знаю, чому жовта форситія
Повстримує свій подих і не квітне,
А ріполов у крила дзюб загнав, сумний.
Хочеш, щоб я і тобі розказала? Думаєш, що приймеш це в спокою?
Ну, отже, слухай та очі закрий рукою.
Ти знаєш, як дні ще холодні,
І кожний каже, яка нині пізня весна?
Ну, закрий свої очі рукою — річ ясна —
Не буде зовсім весни.
Тут не спинятись! Тут не спинятись!
Весні сказали: Тут не спинятись!
Поклала руки на жовту форситію, —
