Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/221

ПОЗБАВЛЕНИЙ

Ісав, неголений, обдертий і жагою весь ростятий,
Ховаючи похмурий свій ловецький гнів,
Міркує важко на подвір'ї. Так, він загубив
Дар Першенства, не так благословенний, як проклятий.
Яків з цебрами молока, що встиг прийти зарання
Так радісно із лісу в той далекий вечір,
Проходить біля брата і здвигає плечі —
З усмішкою, чи гірше — з глузуванням.
Коли б він волю вибору мав кожної години,
То і тоді Ісав ламать не став би слова свого,
Хоч і корови, і хліба, й розкішне свіже сіно
Не є вже так безвартісні для нього:
Та Яків — він по праву володітиме тим всім;
Бо Яків, як казав це його батько, був гладким.

^*_*^*

Ґоліаф калатав себе в груди й бороду все завивав,
Машкерував малим «я» свій егоїзм,
Писав вільним віршем для «Віника»^[1], так я чував,
Через агентів рекламних у всі усюди ліз.

1. Автор має на увазі певний модний мистецький журнал.