Ця сторінка вичитана
БЛОКАДА
Весна, — а дитячі обличчя безкровні, старі та хорі.
Травень… Співучим диханням святкує і славить, —
А чотири старих чоловіка про злото говорять
І про смерть, і ненависть.
Травень. Міріядами листя себе укриває.
Весна. І лунає пісня народження знову, —
А чотири старих чоловіка плетут і латають
Смертну розмову.
Викличте сором наш, шильди зелені травня, і знищіть,
Спаліть над роками прийдешніми зайвий непотріб неначе, —
Це злото, скривавлене нині для нас, є дорожче й рідніше,
Ніж сльози дитячі.
Добробутом проклятий краю мій рідний, пишатись нам годі:
Не їхня, а наша втрата,
Що й слівця співчуття не знайшов ти для двох тих великих народів,
На хресті голодовім розп'ятих.
