Справжньої пролетарської поезії, в нашому розумінні цього слова, в Сполучених Штатах ще нема. Надто міцна буржуазна культура й надто пригноблене робітництво, надто воно оплутане павутинням забобонів, пересудів, прищеплених вихованням по капіталістичних школах, церквах і організаціях, щоб могло воно вже в цьому ворожому оточенні створити свою значну й багату поезію.
Але є в Америці вже піонери пролетарської поезії, що сміливо, хоч і повільно, закладають основи нового класово-пролетарського мистецтва, — співці революційної боротьби й майбутньої перемоги пролетаріяту. За закінченого й великого поета з них можна вважати хіба одного лише Карла Сендборґа, що з нього ми й даємо найбільше перекладів. На другому місці після нього треба поставити широко відомого в СРСР, політичного діяча і комуніста, Клода Маккея. Але, мабуть, все-таки за найвитривалішого в класовому відношенні серед тих піонерів треба
