Смуга криці — це тільки
Дим у серці криці, дим і кров людини.
Баский вогонь вбіг в неї, вибіг з неї, біг десь
инде,
Й лишилося — дим і кров людини
І загартована криця, зимна й синя.
Так вогонь вбіга, вибіга, біжить десь инде знов,
І смуга криці є кріс, колесо, цвях,
лопата,
Керма під морем, штурвальне знаряддя в небі;
І завжди похмурі в серці й крізь нього —
Дим і кров людини.
Пітсбурґ, Юнґстави, Ґері[1] — вони роблять свою
крицю з людей.
Кров'ю людей і атраментом димарів
Димні ночі пишуть свої присяги:
Дим у крицю й кров у крицю;
Гомстед, Браддок, Бірмінгам[2], вони роблять свою
крицю з людей.
Дим і кров є сплавом криці,
Люди-птахи гудять
у синяві; це криця
в моторі співає й дзижчить.
Крицева дротова загорода довколо Заводу.
Крицева зброя в кобурах вартових на брамах Заводу.
Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/274
Зовнішній вигляд
Ця сторінка вичитана