Деякі дими бог кинув на працю —
Краяти небо й лічити наші роки
Й співать у таємницях наших лічб;
Співать свої ранки й співати свої вечори,
Співати стару пісню вогнища:
Хоч відкрийте душника.
Хоч закрийте душника —
Дим однаково йде в гору у димар.
Дим міського обрію на захід сонця,
Дим сільського тьмяного виднокругу —
Вони крають небо й лічать наші роки.
|
|
В'ється шрубом
Геть з димарів
До захованого мерехливого місяця.
Це, — сказав залізний шворень до чавунної вагранки, —
Це жаргон вугілля й криці.
Денна зміна його доручає нічній зміні,
Нічна зміна доручає його назад.
Нумо розуміти хоч наполовину
Звуки того жаргону.
По ливарнях і рокатках,
У гармідері й гласі гут
Дим зміняє свої тіні,
Й люди зміняють свої тіні;
Негр, італієць, чужинець змінюються.
